Newsflash

Овва, приїздiть полювати на наших комарiв! :)

Наши фото

Login Form



«Справа Попельнюха» живе PDF Печать E-mail
Автор: Nata   
23.02.2011 16:20

Дві третіх часу, протягом якого відбувалась чергова сесія Кобеляцької райради, депутати обговорювали питання, так чи інакше пов’язані із регіональним ландшафтним парком «Нижньоворсклянський».

 

Перед початком сесії районні обранці разом з іншими представниками громадськості пішли до Меморіального комплексу на честь загиблих воїнів. Там відбувся мітинг, присвячений пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, котрі воювали в Афганістані. Саме 15 лютого, двадцять два роки тому, радянські війська покинули гірську країну, де вели кровопролитну і безглузду війну.

Сама сесія в черговий раз підтвердила той факт, що на території Кобеляцького району триває і лише загострюється свою маленька «войнушка». Щоправда, вона відбувається без жертв і кровопролиття. А назва її — битва за «Нижньоворсклянський». Або — за чи проти Попельнюха, директора згаданого регіонального ландшафтного парку.

Майже дві години присвятили депутати обговоренню питань, пов’язаних із «Нижньоворсклянським». І як обговорювали! Були пристрасні промови, гнівні докори на адресу опонентів, політичні анекдоти і апеляції до закону і совісті. Між іншим, скільки існує парк, стільки й киплять навколо нього пристрасті. Там борються за народ і екологію депутати, державні і недержавні екологи, рибінспектори, рибалки-любителі і промисловики. Ба, збираються і козаки до цього шарварку долучитися. І майже завжди в епіцентрі загальної уваги знаходиться директор парку Віктор Попельнюх. А найцікавіше спостерігати за тим, як змінюються його прихильники і опоненти. Кілька років тому Попельнюха завзято критикували, за невеликим виключенням, районні «бютівці». Мовляв, займається лише рибою, науку покинув, дерев не саджає і пташок не розводить. Зараз представники цієї політичної сили раптом «прозріли» і кинулись захищати Віктора Васильовича. Натомість дружнім легіоном виступили в атаку проти нього «регіонали». Це ті, які раніше захищали Попельнюха. Аргументи в нових опонентів директора вже всім відомі — риба, пташки і дерева. Чудасія та й годі! Їй-Богу, у цій «справі Попельнюха» без пляшки не розберешся. Надто ж багато намішано всього у битві за «Нижньоворсклянський». Політики, напевне, там найменше. Натомість багато риби, унікальна флора, фантастичної краси краєвиди і можливість отримати у власність береги, в які можна інвестувати та інвестувати. Автор статті неодноразово бував у «Нижньоворсклянському». Не будучи ні рибалкою, ні мисливцем, їжджу туди виключно заради фізичного та естетичного задоволення. Привозив друзів із Києва, які об’їхали півсвіту — їх щелепи падали на землю від побаченого. Навіщо їхати в Бразилію, щоб подивитись на джунглі, коли є Потягайлівка! Навіщо пхатись у Фінляндію чи ще кудись, щоб помилуватись озерами, коли є дельта Ворскли! Ну та повернемось до сесії.

У сесійному залі було не до лірики. Депутати завзято чубились над проблемою, як підписувати контракти з керівниками комунальних підприємств, які вимоги до них ставити. Говорили багато і складно. Але за заплутаними формулюваннями можна було зрозуміти — говорять про Попельнюха. Хто має право керувати «Нижньоворсклянським»? Зараз, згідно із спеціально прийнятим Положенням — людина із фаховою освітою та науковим званням. Читай — Віктор Васильович Попельнюх. Ану спробуйте в Кобеляцькому районі знайти фахового біолога, кандидата наук. Якщо ці вимоги до керівника зняти, то керувати «Нижньоворсклянським» зможе фактично будь-хто.

Під час останньої сесії пропозиції «регіоналів» не набрали достатньої кількості голосів. Затвердили і звіт Попельнюха, і план діяльності дирекції «Нижньоворсклянського», не проголосували і за жодні зміни у вимогах до особи директора. Хоча за кілька тижнів до сесії серед депутатського корпусу говорили: «Все, зплели лапті Попельнюху». Називали і прізвище нового директора «Нижньоворсклянського».

Та можна не сумніватися в тому, що «справа Попельнюха» живе. І попереду чимало повідомлень із полів битви за «Нижньоворсклянський». До речі, прозвучало на сесії і щиросердне зізнання щодо справжньої суті депутатської боротьби за народ. Один із обранців патетично вигукнув: «Ну чого така колотнеча? От є у нас урочище Драбинівка, теж красиво, теж заповідні місця, але там все тихо і мирно». І почув у відповідь від колеги: «Так там же Дніпра і риби немає».

Автор: Ігор ФІЛОНЕНКО, «ЕХО з регіону»
Обновлено 23.02.2011 18:08